Реактивні артрити та артралгії - симптоми та лікування

Реактивні або неспецифічні артрити - це запальні процеси в суглобах, які розвиваються як реакція організму на токсини збудників інфекційних захворювань, переважно сечовидільної системи та статевих органів. Такі артрити можуть розвиватися як через 2-4 тижні, так і через багато місяців і років після розвитку запального процесу в сечостатевих органах. Ураження суглобів може бути єдиним проявом захворювання або компонентом повного чи неповного синдрому Рейтера, який ще називають уретроокулосиновіальним синдромом: одночасне неспецифічне ураження сечостатевих органів, очей (токсичний або гнійний кон'юнктивіт: подразнення, біль, почервоніння очей, гнійні виділення, погіршення зору) та суглобів.

Причини артритів та артралгій

В етіологічній структурі реактивних артритів від 80% до 90% складають неспецифічні запальні процеси в суглобах, асоційовані з різними ентеробактеріями: кишковою паличкою, ентерококами, протеями, клебсієлами, ентеробактерами тощо, які є сьогодні основною причиною розвитку хронічних запальних процесів сечостатевої системи. У рідкісних випадках причиною таких артритів можуть бути хламідії. Трихомонади як причина ураження суглобів малоймовірна. Уреаплазми, мікоплазми та гарднерели ніколи не призводять до розвитку реактивних артритів, тому що вже давно виключені зі списку інфекцій, що передаються статевим шляхом та потребують лікування у зв'язку з відсутністю клінічних проявів після зараження.

Симптоми реактивного артриту

Реактивні артралгії (біль у суглобах) можуть носити як тимчасовий, легкий і непостійний характер, так і протікати з вираженим, іноді тривалим порушенням якості життя пацієнта. Симптомами реактивного артриту є зміна конфігурації, набряк, болючість, обмеження рухливості, скутість у суглобах. Вибірковості ураження суглобів, як правило, не існує, хоча найбільш типовим є залучення у запальний процес колінних, плечових, ліктьових суглобів та плюсневих суглобів стоп; можливий також розвиток спондиліту (ураження суглобів хребта). Зазвичай запальний процес носить локалізований характер і одночасно охоплює один великий і кілька дрібних суглобів. Локалізація зон ураження від загострення до загострення, як правило, змінюється. Тривалість рецидивів може коливатися від кількох тижнів до кількох місяців. Вираженість симптомів також різна: від повного збереження рухливості та працездатності до повної інвалідності.

Діагностика захворювання суглобів

Реактивні артрити можуть протікати як на фоні симптомів гострого або хронічного запалення органів сечостатевої системи, так і у вигляді ізольованого ураження, що у таких випадках значно ускладнює встановлення справжньої причини захворювання. Діагностику здійснюють методом початкового виключення при лабораторному обстеженні специфічних причин запального процесу: ревматизм, хламідіоз, сифіліс, бруцельоз тощо. Потім (навіть за відсутності відповідних скарг та вказівок з анамнезу про попередні захворювання органів сечостатевої системи) шляхом бактеріологічного дослідження біологічних субстратів (сеча, сік простати, сперма, виділення з піхви) або мазків (з уретри, піхви, цервікального каналу) виявляють справжню причину захворювання. У випадках ізольованого болю в хребті приводом для термінового бактеріологічного обстеження має служити відсутність позитивних клінічних результатів стандартної неврологічної або мануальної терапії остеохондрозу, протрузій міжхребцевих дисків, яка зазвичай добре допомагає при цих діагнозах.

Як правильно лікувати реактивні артрити

Лікування реактивних артритів сьогодні представляє серйозну проблему. Існуючі «протокольні» методи лікування шляхом призначення антибіотиків або кортикостероїдної терапії мають симптоматичний характер, не торкаючись причини захворювання. Вони дають лише тимчасовий відпочинок для стражденного пацієнта, викликаючи своєрідну залежність від антибіотиків та гормонів, які, як правило, необхідно приймати тривало, повторними курсами, нерідко – довічно. Успіх лікування реактивних артритів, що дозволяє розірвати порочне коло довічної залежності від медикаментів та медичної допомоги, лежить в площині усунення причини, яка призводить до його виникнення. Єдиним методом повної ліквідації хронічних вогнищ бактеріальної інфекції в сечостатевих органах є проведення повторних курсів лікування бактеріальною аутовакциною, виготовленою з виділених при бакпосівах мікробів.

Слід пам'ятати, що в основі запальних процесів в сечостатевій системі, які власне і призводять в якості ускладнення до розвитку реактивних артритів, лежить один і той самий патогенетичний механізм: дисбактеріоз слизових оболонок та цілих органів і систем (часткова або повна втрата несприйнятливості до, загалом, не небезпечніх бактерій). Тому стає зрозумілим не тільки повна неефективність застосування антибіотиків (будь-який з них тільки посилює існуючий і викликає додатковий дисбактеріоз) при реактивних артритах, але й абсолютне протипоказання для їх призначення в таких випадках. Застосування кортикостероїдів та нестероїдних протизапальних препаратів може носити тимчасовий ситуативний характер для покращення якості життя пацієнтів. В процесі лікування аутовакциною і як наслідок зниження активності запального процесу в суглобах, їх дозування слід поступово зменшувати аж до повного їх скасування. У дітей дошкільного та раннього шкільного віку застосування аутовакцини дозволяє, як правило, досягти повного одужання не тільки від реактивних артритів, але й при такому лякаючому діагнозі, як ювенільний та ревматоїдний артрит, що зазвичай розглядають як системне захворювання з групи колагенозів з довічною інвалідизацією дитини.