Цитомегаловірусна інфекція IgG - симптоми та лікування
Що таке цитомегаловірус?
Цитомегаловірус – це вірус, який поширений по всьому світі. Як захворювання частіше спостерігається в перинатальному періоді та в дитячому віці. Інфікування відбувається повітряно-крапельним шляхом, при поцілунках та сексуальних контактах, при переливанні препаратів крові.
Одним з основних напрямків медичної допомоги в клініці «Вітацелл» є діагностика активних форм та комбінована противірусна терапія герпетичних інфекцій, викликаних вірусами простого герпесу (HSV 1/2) та оперізуючого герпесу (HZV), цитомегаловірусом (CMV), вірусом Епштейна-Барр (EBV).
Цитомегаловірус, вроджена цитомегаловірусна (ЦМВ) інфекція є однією з найпоширеніших причин внутрішньоутробного інфікування ембріона та плода. В зв'язку з відсутністю до сьогодення коректного обстеження вагітних жінок на активність хронічної ЦМВ інфекції, внутрішньоутробне інфікування цим вірусом відбувається набагато частіше, ніж діагностується. Жінка, яка є мимовільним джерелом зараження для своєї найріднішої в світі людини, сама, в переважній більшості випадків, не хворіє і навіть не знає про те, що сталося. Інфекція проникає через матку (перші 8-10 тижнів вагітності) або через плаценту.
Цитомегаловірус у дитини
При ранньому зараженні дитини в ембріональному періоді розвитку (перші 12 тижнів) зазвичай вагітність переривається через викидень, затримку розвитку та інші ускладнення раннього періоду вагітності. Також можуть розвиватися різні вади внутрішньоутробного розвитку, багато з яких бувають несумісними з життям. Деякі складні вади розвитку дитини, які відносять до генетичних захворювань (наприклад, синдром Денді-Уокера), також можуть бути індуковані раннім зараженням цитомегаловірусом в першому триместрі вагітності. При інфікуванні на більш пізніх термінах загибель плода відбувається рідше, але зараження ЦМВ може призводити до різних захворювань новонароджених та дітей грудного віку.
Серед дітей цієї вікової групи гостра вроджена ЦМВ-інфекція зустрічається приблизно в 2-4% випадків від загальної кількості внутрішньоутробно інфікованих новонароджених. Зазвичай вже в перші години або добу після народження у таких новонароджених підвищується температура, розвивається гепатит, з'являється жовтяниця, рясна геморагічна висипка на обличчі, тулубі, кінцівках, запалення легень. Можуть виникнути крововиливи в слизові оболонки, кровотечі з пупкової ранки, явища гемоколіту (кров у калі). У новонароджених з гострим ураженням головного мозку спостерігаються тремтіння рук, сонливість, судоми; можливі порушення зору та слуху. При гострій вродженій ЦМВ-інфекції проводять специфічну противірусну терапію, прогноз серйозний.
Не меншу проблему, ніж гостра вроджена ЦМВ-інфекція, представляє первинно хронічна вроджена ЦМВ-інфекція. Вона може протікати в двох основних формах: клінічно маніфестній або в безсимптомній, відомій як «прихований» цитомегаловірусний синдром. До першої форми захворювання можна віднести дітей грудного та раннього віку з ураженням очей з різким зниженням або навіть повною відсутністю зору; дітей з органічними захворюваннями нервової системи (дебют епісиндрому та стійка до лікування епілепсія, неоклюзійні гідроцефалії, дитячий церебральний параліч, аутизм тощо), а також - з різними затримками розвитку (фізичного з затримкою набору ваги, мовленнєвого з дефектами мови, розумового). Серед дітей з такими захворюваннями активна форма вродженої ЦМВ інфекції зустрічається приблизно в 75%.
Як лікувати цитомегаловірус у дітей
Чим раніше розпочато лікування первинно хронічної вродженої цитомегаловірусної інфекції у дітей з її клінічними проявами – тим кращий прогноз. Лікування, розпочате в перші 3-4 місяці життя, в більшості випадків дозволяє повністю відновити зір, призупинити подальше прогресування епілепсії, гідроцефального синдрому та надолужити відставання в розвитку. Діти з аутизмом, яким адекватне лікування вродженої ЦМВ-інфекції проведено в перші 2-3 роки життя, нерідко потім можуть пройти навчання в звичайних, а не в спеціалізованих школах.
Діти з «прихованим» цитомегаловірусним синдромом народжуються клінічно здоровими, але з лабораторними ознаками реплікативної активності вірусу. В подальшому можливі також два варіанти розвитку цього стану: діти, які часто хворіють, та клінічно здорові, у яких активну форму ЦМВ можна виявити тільки при адекватному лабораторному обстеженні. Основним клінічним еквівалентом прихованої вродженої ЦМВ-інфекції є незвичайна схильність дітей до частих хронічних бактеріальних інфекцій. Нерідко це проявляється вже на перших місяцях життя: піодермія новонародженого та інші прояви стафілококової інфекції, рецидивуючі стоматити, гайморити, отити, бронхіти та пневмонії, цистити, пієлонефрити та інші захворювання бактеріальної природи. Серед цієї групи дітей, які часто хворіють вроджена ЦМВ-інфекція зустрічається не рідше, ніж в 70-75% випадків. При обстеженні абсолютно клінічно здорових дітей першого року життя перед проведенням планових профілактичних щеплень приблизно в 30% випадків вдається виявити активну форму вродженої ЦМВ-інфекції. Проведення вакцинації таким дітям до лікування ЦМВ-інфекції або природної латенції вірусу абсолютно протипоказано. Ураження нервової системи після щеплень (епілепсія, ДЦП, аутизм, паралічі, розумова відсталість) сьогодні пов'язані не з «поганими» вакцинами, а з неконтрольованою активацією після щеплення прихованої вродженої ЦМВ-інфекції, яка власне і призводить до тяжких, часто незворотних наслідків. Тобто по суті після щеплення розвивається не поствакцинальне ураження нервової системи, а цитомегаловірусне, про що батьки та лікуючий лікар навіть не здогадуються. Вроджена цитомегаловірусна інфекція може проявлятися не одразу, а на 3-5 році життя дитини або навіть у шкільному віці. Відомо, що близько 50% дітей з «прихованим» цитомегаловірусним синдромом в подальшому відносяться до погано успішних у навчанні школярів.
Небезпеку представляє лише вроджена ЦМВ-інфекція. Зараження ЦМВ після народження (з грудним молоком, від інших дітей та дорослих) у імунокомпетентних дітей (без імунодефіциту) вже ніяких захворювань викликати не може.
Слід пам'ятати, що виявлення у дитини антитіл IgG в перші 6-9 місяців після народження не має самостійного діагностичного значення. Це можуть бути материнські антитіла, що потрапили до дитини через плаценту та пуповину під час вагітності. А антитіла IgM у 80% дітей старше 2-3 місяців з активною формою вродженої ЦМВ-інфекції взагалі відсутні. Тому сьогодні єдиним адекватним методом лабораторної діагностики для підтвердження вродженої та хронічної ЦМВ-інфекції є позитивні результати одночасного ПЦР-дослідження крові, слини та сечі з кількісним визначенням вірусного навантаження.
Цитомегаловірус, цитомегаловірус лікування, чим лікувати цитомегаловірус, цитомегаловірус при вагітності.
Якщо у Вас або Вашої дитини є такі скарги або симптоми,
