Швидкий запис на прийом
Запис за телефоном:
Не змогли до нас додзвонитися? Відправте свій номер, мы до Вас передзвонимо! (по Україні)
Ваш запит був відправлений
Результати аналізів
Результати аналізів:
Аналізи не знайдені
пошук по сайту
Мапа сайту




Хвороба бешиха (рожа, рожисте запалення)

Рожа або рожисте запалення – гостре інфекційне захворювання, часто з рецидивуючим хронічним перебігом, загальною інтоксикацією організму та запальним ураженням м'яких тканин шкіри токсичного характеру.

ОТРИМАТИ КОНСУЛЬТАЦІЮ

Причини бешихи (Рожі)

Збудником рожі є бета-гемолітичний стрептокок групи А (різні серотипи Streptococcus pyogenes). Стрептококи широко поширені в природі, стійкі в зовнішньому середовищі поза організмом людини, добре переносять висушування та низьку температуру, гинуть при нагріванні до 56 °С протягом 30 хв. Джерелом захворювання є хворий та/або носій стрептокока. Контагіозність (заразність) незначна. Захворювання реєструється у вигляді окремих випадків. Зараження відбувається в основному при порушенні цілісності шкіри навіть через незначні мікротравми забрудненими предметами, інструментами або руками. Можливе також аутозараження з хронічних вогнищ стрептококової інфекції за рахунок гематогенного розповсюдження стрептокока в шкіру з зіву (наприклад, у хворих з хронічним тонзилітом).

Стрептококи та їх токсини в місці проникнення викликають розвиток запального процесу не гнійного характеру, який проявляється набряком, еритемою, клітинною інфільтрацією шкіри та підшкірної клітковини. При цьому спостерігається крихкість кровоносних судин, що проявляється точковими крововиливами. В регіональних лімфатичних судинах розвивається серозне або серозно-геморагічне запалення.

Вирішальне значення в розвитку первинної рожі та в виникненні її рецидивів має стан реактивності організму, алергічна перебудова та сенсибілізація шкіри до гемолітичного стрептокока, загострення хронічних захворювань. Зниження загальної резистентності організму сприяє приєднанню супутньої мікробної флори, прогресуванню процесу, розвитку ускладнень. У патогенезі захворювання у пацієнтів, що перенесли первинну, а особливо повторну та рецидивуючу рожу, важливу роль відіграє хронічна стафілококова інфекція, викликана золотистим стафілококом (St. aureus). Нерідко в розвитку повторних рецидивів основну роль відіграє саме золотистий стафілокок, особливо в випадках приєднання гнійної інфекції в осередках запалення, що необхідно враховувати при призначенні лікування. Запальний процес може розвинутися на будь-якій ділянці тіла, але зазвичай локалізується на обличчі (первинна рожа) та гомілках (рецидивуюча).

Рожисте запалення - Симптоми хвороби

Інкубаційний період триває від 2-3 до 5 днів. Початок хвороби гострий, раптовий, без будь-яких попередників. Пацієнти зазвичай можуть назвати не тільки день, але й годину початку захворювання. На початку захворювання домінують симптоми загальної інтоксикації: головний біль, виражений озноб, від якого не рятують теплий одяг та кілька ковдр, загальна ломота в тілі, кістках та суглобах, нудота, можлива блювота, сухість шкіри, спрага. Швидко підвищується температура тіла до 39-40 °С. Вже в перші 6-12 годин хвороби з'являється спочатку печіння та біль розпираючого характеру на обмеженій ділянці шкіри, а потім – почервоніння (еритема) та набряк в місці запалення. Еритема має яскраво-червоний або багряний колір. При локалізації вогнища на нижніх кінцівках початкові прояви можуть нагадувати флебіт (запалення вен), при якому, однак, настільки виражені симптоми загальної інтоксикації відсутні. Уражена ділянка чітко відділена від здорової шкіри піднесеним різко болючим валиком. Шкіра в області вогнища гаряча на дотик, натягнута. Дуже швидко за рахунок супутнього ураження лімфатичної системи (лімфангіт, лімфаденіт) розвивається загальний набряк гомілки та стегна або обличчя. За характером місцевих проявів виділяють еритематозну, бульозну, еритематозно-геморагічну та бульозно-геморагічну форми. Рожа може бути первинною та рецидивуючою, локалізованою та поширеною, протікати в легкій або тяжкій формі.

Зворотній розвиток місцевого процесу відстає від нормалізації температури та зникнення симптомів загальної інтоксикації. Тривалість лихоманкового періоду зазвичай становить від 3 до 7 днів залежно від термінів початку лікування. Місцеві прояви тримаються не менше 10-14 днів, нерідко – 3-4 тижні. До залишкових проявів рожі відносяться пігментація, лущення, наявність сухих кірок, пастозність шкіри. Можливі ускладнення у вигляді трофічних виразок та стійкого лімфостазу з подальшим розвитком слоновості.

Особливо небезпечне виникнення рожі у новонароджених та дітей першого року життя. У новонароджених рожа частіше локалізується в області пупка. Протягом 1-2 діб процес поширюється на нижні кінцівки, сідниці, спину та охоплює весь тулуб. Швидко наростає лихоманка, інтоксикація, можуть бути судоми, нерідко виникає сепсис. Смертність надзвичайно висока. Настільки ж небезпечна рожа і для дітей грудного віку.

Розрізняють ранні рецидиви рожі (до 6 місяців) та пізні (понад 6 місяців). Їх розвитку часто сприяють супутні захворювання. Найбільше значення мають хронічні запальні вогнища бактеріальних інфекцій, захворювання лімфатичних та кровоносних судин нижніх кінцівок (флебіт, тромбофлебіт, варикозне розширення вен); захворювання з вираженим алергічним компонентом (бронхіальна астма, алергічний риніт), захворювання шкіри (мікози, периферичні виразки). Рецидиви виникають і внаслідок дії несприятливих професійних факторів.

Лікування рожі

Залежить від форми хвороби, кратності рецидивів, ступеня інтоксикації, наявності ускладнень. Етіотропна терапія включає якнайшвидше призначення антибіотиків пеніцилінового ряду, цефалоспоринів, фторхінолонів, тетрацикліну, еритроміцину в середньодобових дозах курсом лікування протягом 7-10 днів. Менш ефективні препарати сульфаніламідів, комбіновані хіміопрепарати (бактрим, септин, бісептол). Зазвичай рекомендують проведення двох курсів антибіотикотерапії зі зміною препаратів (інтервали між курсами 7-10 днів). Хоча застосування антибіотиків не запобігає розвитку рецидивів, а лише посилює прояви дисбактеріозу на всіх слизових оболонках організму, активуючи осередки хронічних бактеріальних інфекцій, які відіграють основну патогенетичну роль у розвитку наступних рецидивів. Тому досвід лікування рецидивуючої бешихи антибіотиками показав тупиковий характер такої терапії.

При часто рецидивуючому рожистому запаленні можливе застосування кортикостероїдів в середньодобових дозах. При стійкій інфільтрації показані сучасні нестероїдні протизапальні засоби. Доцільно призначення аскорбінової кислоти, рутину, вітамінів групи В. В гострому періоді хвороби на осередок запалення показано призначення УФО, УВЧ з подальшим застосуванням озокериту (парафіну) або нафталану. Місцеве лікування неускладненої рожі проводять лише при її бульозній формі: надрізають булу у одного з країв і на осередок запалення прикладають пов'язки з розчином ріванолу, фурациліну. В подальшому призначають пов'язки з ектерицином, бальзамом Шостаковського, а також марганцево-вазелінові пов'язки. Місцеве лікування чергується з фізіотерапевтичними процедурами.

Імунотерапія рожі тривалий час залишалась нерозробленою. Оскільки рожа (стрептококова інфекція) не дає стійкого імунітету, застосовувалася неспецифічна імуностимуляція: аутогемотерапія, ін'єкції нетитрованого плацентарного або донорського гаммаглобуліну, переливання крові та плазми, біостимулятори.

Протягом останніх 5-7 років в клініці Вітацелл був розроблений та клінічно успішно багаторазово апробований метод лікування гострої (в поєднанні з антибіотиками) та рецидивуючої (без антибіотиків) бешихи (рожі) аутовакцинами та музейними бактеріальними вакцинами. Вакцини готували з власних (виділених у пацієнтів при бакпосівах) або музейних (раніше виділених в подібних випадках) штамів стрептокока та/або інших бактерій, ізольованих з рани та супутніх осередків хронічних бактеріальних інфекцій, і вводили під шкіру. При рецидивуючій бешисі, особливо в випадках утворення на гомілках трофічних виразок, з рани та з носоглотки зазвичай виділяли золотистий стафілокок, а з теплої сечі – бактерії кишкової групи в поєднанні з різними варіантами стафілококово-стрептококової мікст-інфекції, що необхідно було враховувати при виборі та призначенні вакцин. Один курс вакцинації складається з послідовного застосування 2-3 вакцин протягом 80-100 днів (включаючи інтервали між введенням вакцин). Після 3-5 курсів імунізації (приблизно, один курс протягом 5-6 місяців) рецидиви рожі зазвичай повністю припинялися, а після лікування первинної рожі стафілококово-стрептококовою (музейною) вакциною в поєднанні з антибіотиками рецидиви протягом періоду спостереження взагалі не розвивалися.

ОТРИМАТИ КОНСУЛЬТАЦІЮ


Клініка Маркова спеціалізується на лікуванні рожі. При необхідності Ви можете звернутися у Києві безпосередньо в клініку Маркова або ж отримати індивідуальну інтернет-консультацію.