Щеплення: розвиток імунної системи дітей та безпечна вакцинація

(з "Протоколом обов'язкових лабораторних досліджень дітей перед вакцинацією")

Рукопис статті "5 питань імунолога" з журналу "Твій малюк", серпень 2009 р.

Імунітет дитини – дуже динамічна і пластична система, яка має кілька стадій розвитку. Кожна з цих стадій (їх не менше 4-5) або періодів у значній мірі може вплинути на все подальше життя цієї маленької людини. Клінічний досвід показує, що більшість дорослих хвороб, як правило, формуються ще в дитячому віці. І багато в чому – завдяки правильному або дефектному формуванню імунної відповіді на навколишній дитини та її внутрішній світ інфекцій. Так, саме інфекцій, які є нашими природними супутниками, і з якими людина все своє життя від народження до старості живе або в гармонії, або в постійній ворожнечі.

Імунітет дитини починає формуватися ще в животі у мами: в період його внутрішньоутробного розвитку. Прийом різних сильнодіючих ліків, і, в першу чергу, – антибіотиків та гормональних препаратів, активація TORCH-інфекцій, важкі простудні захворювання, грип, загострення хронічних бактеріальних інфекцій, токсичні впливи, психо-емоційні переживання і травми, стреси, особливо фобічні стани (страхи) у жінки в період вагітності – все це несприятливо позначається на формуванні та розвитку імунної системи ще ненародженого малюка. Жінка, яка виношувала дитинку в атмосфері любові і турботи з боку її найближчого в сім'ї оточення, і сама з любов'ю і ніжністю думає про свого малюка, розмовляє з ним, підбадьорює його подумки і навіть вголос промовляє ласкаві слова, йому адресовані, коли відчуває його тривогу, поступає правильно. Ці, здавалося б, опосередковані фактори справляють найбезпосередніший і благотворний вплив на імунну систему дитини, правильний розвиток якої багато в чому визначає подальше здорове і щасливе життя не тільки його, але й усього молодого сімейства.

Велике значення для правильного формування імунітету має розвиток дитини на першому році життя. У здорової дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні і до року не хворіє інфекційними захворюваннями, формування імунітету відбувається повноцінно. Якщо ж дитину першого року життя «мучать» часті простудні захворювання, бактеріальні інфекції (отит, бронхіт, харчові отруєння), у зв'язку з чим йому ще дають антибіотики, плавний і природний хід дозрівання імунної системи може порушуватися. Саме тут часто закладаються основи багатьох дорослих хронічних хвороб. Тому дітей першого року життя потрібно оберігати від інфекцій, обмеживши спілкування немовлят з чужими дітьми та з членами сім'ї в момент прояву у них гострих або загострення хронічних інфекційних захворювань.

Перший рік життя – час щеплень. Сьогодні деякі батьки, налякані «страшними» історіями про побічні прояви щеплень, відмовляються щеплювати своїх малюків. Це – неправильне рішення. По-перше, щеплення, зроблені в грудному віці, більш фізіологічно переносяться дітьми через більш пластичний рівень імунної системи, яка тільки починає своє формування. По-друге, саме вакцинація (за суттю – перше тренування імунного захисту всього організму) допомагає правильному формуванню імунітету дитини, закладаючи в ньому основи всієї майбутньої несприйнятливості до нових інфекцій, з якими він буде стикатися протягом усього свого дорослого життя. По-третє, сьогоднішній рівень якості вакцинних препаратів дозволяє вибрати такі вакцини, які майже не мають побічних ефектів. Це – так звані нереактогенні вакцини. І, нарешті, по-четверте. Занадто велику ціну заплатило людство епідеміям і пандеміям масових інфекційних захворювань, щоб сьогодні повертатися назад у глухий ліс «природного» відбору, коли виживали обрані.

Тож, всі на щеплення? Звісно ні! Ось вже багато років перед початком планової вакцинації немовлят або "запізнілих" з різних причин дітей старшого віку я проводжу певні лабораторні дослідження, які дозволяють виявити приховані, клінічно невидимі протипоказання (див. нижче "Перелік обов'язкових лабораторних досліджень дітей перед вакцинацією"). І що ви думаєте? З 10-ти клінічно здорових дітей після проведення аналізів у 4-5 (не менше!) виявляємо протипоказання, з якими, власне, і пов'язані більшість так званих важких "побічних реакцій" на щеплення: поствакцинальні енцефаліти, судомні стани (епілепсія), ДЦП, аутизм, температурні скачки, які часто не вдається збити навіть прийомом жарознижувальних препаратів. Таких дітей ми лікуємо або даємо їм час самим впоратися з виявленою проблемою. А потім все одно щеплюємо. Так, вибиваємося з графіку. Так, пишемо довідки з відводами в поліклініки та в дитячі колективи. Зате рятуємо малюків та їхні сім'ї від важких, іноді незворотних ускладнень, яких можна було б уникнути у більшості дітей, які постраждали від несвоєчасно зробленого щеплення.

Ваша дитина росте, починає спочатку невпевнено ходити, тримаючись своїми ціпкими солодкими пальчиками за надійні руки мами і тата. Якось непомітно проходить час, і ось уже малюк так жваво бігає, що його не втримати більше в 4-х стінах вашої обителі. Він виходить у навколишній світ, де зустрічається зі своїми однолітками, іншими дорослими. І, звісно, – з новим для нього світом "чужих" інфекцій, раніше йому не знайомих. Добре це чи погано? Чи потрібно оберігати малюка від цих контактів і від інфекцій? Чи повинен він хворіти, чи весь час залишатися здоровим?

Нерідко доводиться чути від мам, безмежно люблячих своїх чад, слова: моя дитина до садка (до школи) нічим не хворіла. Помилка. Так само, як хорошому боксерові для підтримки форми потрібні спаринг-партнери і постійні тренування, так і імунній системі дитини потрібні інфекції, які допомагають їй поступово розвиватися і вдосконалюватися. Ми не можемо захистити наших найулюбленіших і найдорожчих малюків від багатьох неконтрольованих інфекцій (проти яких немає щеплень): золотистий стафілокок, віруси герпесу, токсоплазмоз. Але ця стерильність і не потрібна. Проблема в даному випадку полягає не в тому, заразиться дитина чи ні: все одно раніше чи пізніше заразиться. Проблема полягає в тому, як його імунна система впорається з цим зараженням. Натренована імунна система дитини (спочатку – плановою вакцинацією, потім – досвідом, отриманим у боротьбі з новими інфекціями) добре справляється з поставленим завданням, набуваючи все новий і новий досвід "перемог" над інфекціями.

Але у кожної пружини є своя межа, далі якої її стискати не можна. Тому "передозування" інфекцій, що постійно потрапляють в організм дитини, з якими він просто не встигає справлятися, може призводити до формування вже хронічних інфекцій, особливо – бактеріальних. А якщо до цього додати ще багаторазове призначення антибіотиків, які діють на формуючий імунітет дитини як степова пожежа, залишаючи після себе випалену землю, то навряд чи це вже можна назвати хорошими тренуваннями. Саме про таких дітей говорять "несадочкова дитина".

Таким дітям потрібна перерва, тайм-аут у спілкуванні з новими дітьми, обмеження контактів, щоб дати перепочинок імунній системі від нових інфекцій і час на її відновлення. Найкращим способом для досягнення цієї мети є не прийом імуностимулюючих таблеток і мікстур, а природне загартування дитини. Свіже повітря, повітряні і сонячні ванни, обтирання або обливання контрастною водою, босоніж по траві або гальці: ближче до природи. І навряд чи таким малюкам, особливо перших трьох років життя, буде корисним різка зміна клімату, поїздка "на моря". Краще проводити загартування в звичній кліматичній зоні.

При запущених та хронічних бактеріальних інфекціях імунній системі не обійтися без лікарської допомоги. І найбільш ефективною в даному випадку є специфічна (а не загальна!) імуностимуляція різними бактеріальними вакцинами. Корисним може виявитися проведення імунограми, яка зможе відповісти на питання про стан клітинного, гуморального та антибактеріального захисту дитини. Проведений аналіз розшифрує педіатр-імунолог, який і дасть адекватні рекомендації.

Тільки в 13-14 років правильно розвиваючись імунна система дитини завершує своє формування. Вона стає адаптованою до дорослого життя і здатна "постояти" за себе при зустрічі з різними інфекціями, багато з яких і не думають проявляти ніякої агресивності. Якщо тільки сама людина, своїм неправильним способом життя, або його лікуючий лікар, неправильними призначеннями ліків, їх не спровокують.

Девіз здорової імунної системи: не хворійте, а якщо захворіли – одужуйте.

Д-р І.Марков