Інфекційний мононуклеоз

Інфекційний мононуклеоз — це гостре інфекційне захворювання, яке викликане вірусом Епштейна–Барр (ВЕБ - 4-й герпесвірус), відносно стійким у зовнішньому середовищі. ВЕБ належить до первинно хронічних інфекцій: з кожних 10 тисяч людей, інфікованих цим вірусом, близько 9999 переходять у хронічну форму (пожиттєве носійство вірусу) без гострого епізоду захворювання. Тому ІМ – досить рідкісне захворювання, переважно дітей та молоді. Дорослі та діти, у яких розвинулася хронічна ВЕБ-інфекція (близько 98% дорослого населення України та інших країн), вже ніколи не захворіють на його гостру форму – ІМ. Інфікування ВЕБ зазвичай відбувається від клінічно безсимптомних вірусоносіїв, які самі не хворіють, але виділяють вірус (зі слиною). Серед дітей, хронічно інфікованих цим вірусом, здоровими вірусоносіями є близько 25%, серед дорослих – близько 20%. Саме це забезпечує вірусу Епштейна-Барр таке масове поширення в людській популяції, яке в окремих країнах і регіонах наближається до 100%.

Як передається інфекційний мононуклеоз

Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом, зараження відбувається через інфіковану слину, у зв'язку з чим інфекційний мононуклеоз у минулому столітті називали «хворобою поцілунків» або «хворобою заласканих дітей». Хоча захворювання іноді протікає важко, летальні випадки надзвичайно рідкісні і можуть бути пов'язані з розривом значно збільшеної під час захворювання селезінки або з токсичним шоком. Після перенесеного ІМ (як і після безсимптомного зараження) вірус пожиттєво залишається в організмі людини. Тому імунітет після перенесеного ІМ не стерильний: він захищає від повторного захворювання ІМ, але можлива реактивація хронічної ВЕБ-інфекції. Існує 5 класичних клінічних ознак інфекційного мононуклеозу: висока температура, системно збільшені лімфатичні вузли, ангіна, збільшення печінки і селезінки, поява атипових мононуклеарів у крові (більше 10%).

Симптоми та ознаки мононуклеозу у дорослих та дітей

Початок захворювання зазвичай гострий з підвищенням температури тіла до високих показників (39-40 °С), яка не спадає протягом 1-2 тижнів. Спостерігається невелике або значне (від горошини до горіха або навіть до розмірів курячого яйця) збільшення всіх груп лімфовузлів з переважанням задньошийних, що іноді є першою ознакою хвороби. Типовим є почервоніння слизової глотки, утруднення носового дихання. Ангіна може розвиватися з перших днів хвороби або через 3-4 дні. У всіх пацієнтів з мононуклеозом спостерігається збільшення печінки та селезінки, причому збільшення селезінки часто навіть більш виражене. З перших днів захворювання в крові з'являються специфічні клітини: атипові мононуклеари, через що раніше ІМ навіть плутали з гематологічними хворобами типу лейкозу. Можливий розвиток специфічного вірусного гепатиту, ознаки якого виражені незначно і зазвичай зникають протягом гострого періоду захворювання (1-2 тижні).

Аналіз крові при мононуклеозі

Лабораторним підтвердженням діагнозу ІМ є: виявлення в крові атипових мононуклеарів (більше 10%), антитіл IgM до вірусу Епштейна–Барр, вірусної ДНК в крові та слині методом ПЛР. Сьогодні існує тотальна гіпердіагностика ІМ, коли діагноз встановлюють хворим з високою лихоманкою без класичної клінічної картини ІМ (відсутня ангіна, локально збільшені лише шийні групи лімфовузлів, нормальні розміри селезінки). Тому відсутність атипових мононуклеарів або їх невелика кількість, а також виявлення ядерних антитіл IgG (EBNA) в перші 2 місяці після початку захворювання практично повністю виключають діагноз ІМ.

Лікування мононуклеозу

Захворювання ІМ носить спорадичний характер: великих або навіть локальних спалахів захворювання, які описували в минулому столітті, сьогодні практично не спостерігають. З урахуванням повсюдного поширення цього вірусу та існування великої кількості безсимптомних вірусоносіїв, хворий ІМ для оточуючих небезпеки не становить. Тому хворого ІМ не ізолюють, ніяких епідеміологічних обмежень не застосовують, дезінфекцію не проводять і карантин на оточуючих не накладають. Лікування проводять в домашніх умовах. Госпіталізація можлива при важких і середньої тяжкості формах захворювання, при наявності ускладнень, а також при захворюванні у дітей раннього віку. Дієта молочно-рослинна, рясне пиття. Рекомендується ретельно дотримуватись гігієни порожнини рота: полоскати рот після кожного прийому їжі, частіше чистити зуби. Застосування антибіотиків можливе лише при розвитку важкої форми гнійної ангіни. При високій температурі застосовують жарознижувальні засоби, при утрудненні носового дихання — судинозвужувальні краплі в ніс. Про одужання свідчить нормалізація температури, зникнення запального процесу в носоглотці, зменшення лімфатичних вузлів, печінки, селезінки до нормальних розмірів, що настає не раніше ніж через 3-4 тижні від початку захворювання. Лікарський нагляд за дітьми, які перенесли ІМ, проводять протягом півроку. Дитину оглядає лікар через 1, 3 і 6 місяців після одужання, роблять контрольні загальні аналізи крові та сечі, проводять біохімічне обстеження (печінкові проби). Протягом півроку не рекомендуються поїздки на південь, тривале перебування на сонці.

Наслідки мононуклеозу 

Після перенесеного ІМ практично в 100% випадків настає повне клінічне одужання. Хронічний ІМ, про який було відомо з медичної літератури минулого століття, сьогодні практично не зустрічається.

ОТРИМАТИ КОНСУЛЬТАЦІЮ

Клініка Маркова спеціалізується на наданні допомоги та лікуванні інфекційних захворювань. При необхідності Ви можете звернутися в Києві безпосередньо в клініку Маркова або ж отримати індивідуальну онлайн-консультацію.