Краснуха

Краснуха належить до числа найпоширеніших інфекційних захворювань людини на Землі. Без вакцинопрофілактики від 80 до 100% населення в різних країнах та регіонах зустрічається з цією інфекцією в результаті процесу природного проепідемічування та або хворіє на краснуху, або без клінічних проявів виробляє імунітет, набуваючи довічної несприйнятливості до цієї інфекції. Хворіють на краснуху переважно діти. У старих та сучасних підручниках з дитячих інфекційних хвороб для студентів медичних інститутів написано, що краснуха є однією з найлегших інфекційних хвороб та цікавить "лише з точки зору диференціальної діагностики з кіром".

Якщо у дітей краснушна інфекція представляє переважно статистичний інтерес, то у дорослих, захворюваність яких з року в рік не тільки не знижується, а навіть має тенденцію до зростання, краснуха набуває зовсім іншого, важчого та загрозливішого характеру. Абсолютну небезпеку як у розвинених, так і в країнах, що розвиваються, представляє краснуха під час вагітності, але не для самих жінок, а для їх ще ненароджених дітей. Найбільш демонстративно ця загроза з’являється під час великих спалахів та епідемій краснухи, які характерні для епідемічного процесу при цій інфекції та інколи мають катастрофічні масштаби.

Краснуха - лабораторна діагностика. У зв'язку з відсутністю патогномонічних клінічних ознак краснухи диференціальний діагноз цього захворювання базується на сучасних методах лабораторного дослідження. Проблема швидкої та точної діагностики набуває особливого значення в двох випадках. По-перше, при екзентематозних інфекціях у вагітних жінок або при загрозі їх захворювання після контакту з хворими на краснуху. Однією з важливих задач при цьому стає виявлення інапарантної краснухи, тератогенна небезпека якої для плода не поступається маніфестним формам захворювання. По-друге, у випадках етіологічної верифікації діагнозу внутрішньоутробного зараження у новонароджених.

Різноманіття та подібність клінічних проявів таких вроджених інфекцій, як краснуха, токсоплазмоз, цитомегаловірус, вірус Епштейна-Барр та інфекції, викликаної вірусом простого герпесу, обумовлюють ситуацію, коли основним елементом діагностики стають лабораторні методи дослідження. Найширше в лабораторній діагностиці краснухи застосовують серологічні методи дослідження. Для діагностики краснухи, набутої в результаті контактів з хворими особами, широко використовуються методи досліджень, спрямованих на виявлення сероконверсії, зростання титрів специфічних антитіл, виявлення ранніх імуноглобулінів М та низькоавідних IgG до цього вірусу. Перенесену краснуху, а також постінфекційний та поствакцинальний імунітет підтверджують виявленням діагностичного рівня специфічних антитіл класу IgG. У лабораторній практиці для цих цілей раніше широко використовували такі методи, як реакція гальмування аглютинації (РГА), реакція нейтралізації (РН), реакція зв'язування комплементу (РЗК), імунофлуоресцентний метод (ІФ), реакція радіального гемолізу в гелі (РРГ), реакція пасивної гемаглютинації (РПГА), латексаглютинації (ЛА), радіоімунний аналіз (РІА). В останні роки найбільшого поширення набув метод імуноферментного аналізу (ІФА) як найбільш точний, чутливий, ранній та добре стандартизований у зв'язку з випуском великої кількості комерційних стандартизованих діагностичних тест-наборів.

Імунологічним маркером первинної маніфестної або клінічно безсимптомної краснушної інфекції є специфічні антитіла IgM до вірусу краснухи. Вони з'являються в перші дні захворювання, досягають максимального рівня на 2-3 тижні та зазвичай повністю зникають через 1-2 місяці. Антитіла IgG з'являються на 2-4 дні пізніше вірусоспецифічних IgM, зростають до максимального рівня через місяць від початку захворювання та персистують у крові протягом усього життя. З використанням ІФА розроблено метод диференціації IgG з різною авідністю, заснований на здатності комплексу вірусного антигену та специфічних антитіл IgG з низькою авідністю руйнуватися під дією реагентів, денатуруючих білок – сечовини або діетиламіну. Комплекси антигену з високоавідними антитілами мають виражену стійкість до дії цих реагентів. У осіб, які перехворіли на краснуху у далекому минулому, або реінфікованих низькоавідні IgG відсутні. Застосування цього методу дозволяє з високою ймовірністю діагностувати свіже інфікування, що особливо важливо для вагітних, які не пам'ятають свій анамнез дитячих хвороб та вперше проходять обстеження на краснуху у зв'язку з контактом із хворим на неї.