КРАЩА РЕКЛАМА – ЛЮДСЬКА ВДЯЧНІСТЬ
вважають у клініці дитячих імунодефіцитів "VITACELL".
До приватних клінік ми ще не дуже звикли. А тому й ставимося до них по-різному. Хто з недовірою й відвертою зневагою до "шкуродерів-лікарів". Хто з тремтливою надією, що бодай за гроші до нього поставляться з відповідною увагою. Та факт залишається фактом — щодень то більше стає людей, які вже мають певний досвід звертання до приватних медичних закладів. А після виходу в газеті замітки "Трахома повертається", де йшлося про 74-річну бабусю, якій буквально повернули зір фахівці приватної клініки "Vitacell”, встановивши доволі рідкісний діагноз і призначивши відповідне лікування, у редакції пролунало кілька телефонних дзвінків з проханням розповісти детальніше про роботу цієї клініки. Розповідаю...
У "VITACELL" мене люб'язно зустріла медичний реєстратор. Дізнавшись про мету мого візиту, ввічливо попросила зачекати, поки директор закінчить прийом пацієнта. За словами відвідувачів, що чекали разом зі мною на одному м'якому дивані, прийом триває не менше години. А тому в мене було досить часу, щоб усюди походити і все як слід роздивитися. Зовні все виглядає звичайно. Як для приватних клінік — охайно, зі смаком оформлений інтер'єр, квіти, м'які меблі. Усміхнені медсестри, лікарі у білих сорочках і при краватках. Ще не до кінця з'ясувавши для себе, на чому спеціалізується клініка, була вражена виглядом маніпуляційної, точніше шафами, де зберігаються медикаменти, що застосовуються для лікування. Таке розмаїття хіба що в аптеці побачиш. Тут є все — від препаратів невідкладної допомоги до смачних розчинно-шипучих вітамінів.
Ось тут у нас лабораторія, тут кабінети лікарів, — медсестра Олена Резаненко була відверто рада, що саме їй доручили роль гіда. — Тут студенти навчаються (більшість лікарів — викладачі кафедри клінічної імунології та алергології Національного медуніверситету). Ось палати денного стаціонару, ми спеціально й білизну постільну придбали з гномиками та іншими казковими героями, щоб діткам було веселіше. А поверхом нижче — звичайний стаціонар. Невеличкий, лише на 12 місць — три палати однокімнатні і дві двокімнатні, з усіма зручностями, оснащені за останнім словом медицини.
На відміну від приватних діагностичних центрів, що розрослися, мов гриби після дощу, "Vitacell" задумувалася саме як клініка, тобто місце, де хворим реально допомагатимуть уточнити діагноз, поставлений у діагностичному центрі чи деінде.
— То до вас треба приходити вже з готовим діагнозом? — адресую запитання директору клініки, доктору Ігорю Маркову, який вже був готовий до розмови.
— Зовсім ні. Найчастіше буває якраз навпаки. Приходить людина і каже: "Допоможіть, мені погано". Я не дільничий терапевт і не відсилатиму її у безкінечні мандри по "вузьких" спеціалістах. Кого потрібно — запросимо сюди. Сенс нашої роботи вбачаємо в тому, щоб виявити комплексну проблему — з'ясувати, від чого дитина страждає, і організувати відповідне комплексне лікування. І хоча ми справді не діагностичний центр, а клініка, проте маємо свою сучасну лабораторію, а що не вдається зробити в ній, направляємо до Українського лікувально-діагностичного центру. Так і співпрацюємо — вони діагностують, ми лікуємо. Це єдиний спосіб не "розпорошуватися". Зверніть увагу: лікуємо ми не тільки дітей, оскільки багато хвороб є сімейними і без лікування усіх членів сім'ї можуть давати часті рецидиви і переходити у хронічну форму.
— Ігоре Семеновичу, у Вас чималий досвід роботи у державній медицині. Чим особлива роль приватного лікаря?
— Як не дивно, ставленням до пацієнтів. І тут головне навіть не гроші — престиж фірми. Ось, звернулося до клініки понад 10 пацієнтів з проханням провести дослідження на імуноглобулін Е — досить специфічний і складний аналіз для диференціювання алергічних та псевдо-алергічних станів. Ми такі дослідження не провадимо, але я не міг відмовити — то ж мої клієнти, і протягом 7 діб ми знайшли партнерів, щоб це організувати.
— А на чому ще спеціалізується "Vitacell"?
— Передусім лікуємо імунодефіцити — ті, що пов'язані з природженою недостатністю клітинного чи гуморального імунітету, а також набуті імунодефіцити вірусного, радіаційного, хіміозалежного та іншого походження. Крім того, займаємося діагностикою захворювань невизначеного походження, а також лікуванням уже встановлених хвороб, які не піддаються стандартній терапії. Йдеться про випадки, коли окремий симптом чи синдром помилково вважають за певне захворювання і лікують — довго і часто безуспішно. Але ж сьогодні вже встановлені невідомі досі етіологічні фактори (віруси, бактерії) багатьох класичних захворювань внутрішніх органів та систем, і є випадки, коли без проведення антимікробної терапії звичайна виразкова хвороба шлунка чи мігрень не виліковуються, набуваючи хронічного перебігу.
Ще один із напрямків нашої роботи— проведення профілактичних щеплень дітям і дорослим, бо діти без щеплень належать до групи високого ризику, а проведення щеплень нездоровим дітям— зона дуже високого ризику. На жаль, цілком здорових дітей сьогодні майже немає. І це треба враховувати при вакцинації. Ми маємо можливість провести комплекс заходів для нормалізації стану дитини до і після щеплення, а також індивідуально підібрати вакцину. За потреби, проводимо вакцинацію у стаціонарі під наглядом лікаря-реаніматолога.
— Ігоре Семеновичу, а як Ви почуваєтеся, коли знаєте, як допомогти хворому, але не можете, бо він неспроможний заплатити за лікування?
— Кепсько. Справді кепсько. Але нашій клініці ще нема й півроку, ми ще не настільки міцно стали на ноги, щоб дозволити собі благодійність. Можливо, за рік-два я зможу запропонувати персоналу лікувати, приміром, щомісяця кілька хворих безкоштовно. Що не кажіть, а альтруїзм у кожного лікаря в душі. Інша річ — обставини складаються по- різному. Якщо, приміром, державна медицина кинула лікарів напризволяще, грошей вже півроку немає, а лікар при цьому повинен люб'язно посміхатися пацієнтові — де тут логіка? А лікар хіба не людина? Я вважаю, що єдиний вихід — це приватна медицина, страхова медицина і сильна державна медицина для малозабезпечених. Але це поки що перспектива.
"Vitacell" — зовсім молода клініка, і не сказати б, що бурхливий потік пацієнтів вже переповнив її кабінети, але доктор Марков почувається напрочуд спокійним і надзвичайно (як для керівника) щасливим. "Ми вже вилікували чимало людей. А коли до нас приходять нові пацієнти, то часто посилаються на своїх друзів, знайомих, які одужали самі і їм порадили. Хіба не найкраща реклама — людська вдячність?" Величезний букет троянд на столі лікаря був тому підтвердженням.
