Хламідіоз

Хламідіоз та вагітність – ця тема хвилює багатьох вагітних і сімей, що планують вагітність. Хламідії (Chlamydia) – рід мікроорганізмів сімейства Chlamydiaceae (порядок Chlamydiales), що об'єднує нерухомих кокоподібних внутрішньоклітинних паразитів, які живуть на слизових оболонках переважно сечостатевої системи (Chlamydia trachomatis), у більш рідкісних випадках – на кон'юнктиві ока (кон'юнктивіт та трахома). Такі варіанти хламідій, як Chlamydia pneumonia та Chlamydia psitachi, можуть також оселятися в легенях (бронхіти та пневмонія) і в лімфатичних вузлах (доброякісний лімфоретикульоз або хвороба котячих подряпин).

Особливістю хламідійної інфекції є, по-перше, частий латентний перебіг, коли хвороба ніяк не проявляє себе, і лише загострення призводять до появи виділень слизисто-гнійного характеру, іноді тягнучих болів у нижній частині живота. В останнє десятиліття урологи та гінекологи пов'язують буквально усі проблеми, що виникають під час вагітності, з хламідіями. Тут має місце явна гіпердіагностика цієї статевої інфекції, створена фармацевтичними гігантами, які потребують ринків збуту антибіотиків. Небезпеку внутрішньоутробного ураження ембріона і/або плода становлять виключно статеві хламідії. Водночас, статеві хламідії не викликають захворювань бронхів і легень.

Лабораторним підтвердженням діагнозу хламідіоз сьогодні є виявлення методом ІФА специфічних антитіл у крові класу IgG, IgM і/або IgA до хламідій, а також позитивні результати ПЦР дослідження зіскобів з уретри, цервікального каналу, слизу з вагіни, сечі, еякуляту, соку простати (при статевому хламідіозі), у мокроті, мазку з зіву (при легеневому хламідіозі), зі сльози або в зіскобі з кон'юнктиви (при ураженні очей).

Результати лабораторних досліджень та клінічні прояви статевого хламідіозу не завжди мають завершений та логічний характер. У випадках парадоксальної гуморальної імунної відповіді можлива повна відсутність вироблення антитіл до хламідій при підтвердженому методом ПЦР та клінічно маніфестному статевому хламідіозі. Разом з тим, встановлена тривала (іноді довічна) персистенція антитіл класу IgG в низьких титрах після перенесеного колись раніше зараження, про яке пацієнт навіть не здогадувався. Нерідко можна відзначити нестабільні результати ПЦР дослідження: в одному матеріалі або в одному зіскобі ДНК хламідій виявлено, в іншому – ні. Можливі варіанти, коли сьогоднішній позитивний результат через деякий час (без лікування!) або в одній лабораторії, або в іншій може виявитися негативним. При епідеміологічно мотивованому статевому хламідіозі, підтвердженому лабораторно, – можлива повна відсутність клінічних симптомів з подальшим самостійним одужанням (без лікування). "Квітучий" хламідіоз у одного з статевих партнерів та повна відсутність клінічних та лабораторних ознак зараження у другого при регулярному незахищеному сексі. Інтерпретація цих складних випадків та вирішення питання про призначення лікування завжди має індивідуальний характер і є прерогативою досвідченого лікуючого лікаря. Використання таких раніше модних рутинних методів підтвердження діагнозу хламідіоз, як "виявлення ключових клітин" або "характерних включень", морально застаріло і сьогодні не може служити приводом для встановлення діагнозу і, тим більше, - призначення лікування. Метод імунофлуоресцентного виявлення хламідій (ПІФ та ін.) в мазках спочатку дає до 50% хибнопозитивних результатів, а в "досвідчених" руках – і до 90%.

Найчастішим проявом статевого хламідіозу є запальні захворювання сечостатевої системи: кольпіти, цервіцити, аднексити, цистити; у чоловіків – уретро-простатити. Ці запальні процеси, що протікають у хронічній формі, нерідко призводять до порушення репродуктивної функції як у жінок, так і у чоловіків. Статевий хламідіоз належить до TORCH-інфекцій і може бути небезпечним для внутрішньоутробного розвитку дитини, викликаючи у вагітних викидні, загибель вагітності, передчасні пологи. Інфікування дитини при проходженні через родові шляхи може призводити до розвитку хламідійного кон'юнктивіту. Тому лікуванню підлягає як гострий, так і хронічний клінічно маніфестний хламідіоз, підтверджений лабораторно, в тому числі - і під час вагітності.

Лікування проводять як місцеве, так і загальне. При виборі ліків для вагітних бажано призначити ті антибіотики, побічна дія яких на дитину виражена в меншій мірі. Однак несприятливий вплив антибіотиків на плід все ж можливий, тому проводяться короткі курси лікування. Можна призначати препарати самого широкого спектра дії та останнього покоління, якщо є дані про безпечність їх застосування у вагітних. Лікування, звичайно ж, проходять обидва статеві партнери, застосовуючи захищений секс, інакше можливе нове повторне зараження. Ефективність лікування гострого статевого хламідіозу після першого ж курсу терапії у вагітних і поза вагітністю наближається до 100%. Розмови про «пожиттєвий», «невиліковний» і т.п. хламідіоз пов’язані з первинно неадекватно призначеним антибактеріальним лікуванням, недотриманням необхідних під час лікування заходів захисту від нового зараження. В деяких випадках через некоректне проведення лабораторної діагностики перед лікуванням і хибнопозитивними результатами контрольних досліджень після лікування пацієнти роками безуспішно намагаються позбутися того, чого в них ніколи і не було.

ОТРИМАТИ КОНСУЛЬТАЦІЮ