Швидкий запис на прийом
Запис за телефоном:
Не змогли до нас додзвонитися? Відправте свій номер, мы до Вас передзвонимо! (по Україні)
Ваш запит був відправлений
Результати аналізів
Результати аналізів:
Аналізи не знайдені
пошук по сайту
Мапа сайту

Вірус Епштейна-Барр: лікування

Сьогодні первинна вірусна інфекція Епштейна-Барр, принаймні в Україні, є по суті первинно хронічною інфекцією, для якої гострий епізод захворювання скоріше виняток з правил, ніж саме правило.

Такий погляд на цю сторону проблеми EBV-інфекції принципово відрізняється від домінуючого за кордоном уявлення про те, що інфекційний мононуклеоз все ще є «найпоширенішим» проявом первинного зараження EBV. Ще одне типове неправильне розуміння західних колег полягає в тому, що хронічні Епштейна-Барр і цитомегаловірусна інфекції мають клінічне значення і потребують лікування тільки у імунокомпрометованих пацієнтів з ВІЛ-інфекцією / СНІДом.

Хронічна EBV-інфекція була і залишається найпоширенішою вірусною інфекцією, що має характер хронічного пандемічного майже безпечного розповсюдження серед дітей і дорослих у світі.

EBV-інфекція має типовий первинно латентний хронічний перебіг, для якої фаза клінічно маніфестного гострого інфікування, що зазвичай верифікують як інфекційний мононуклеоз, є винятком із правил і зустрічається приблизно у 1 випадку на 10 тисяч інфікувань. Це зауваження не відповідає широко існуючий тезі, що «цією інфекцією перехворіло понад 95 відсотків світового населення».

Після перенесеної гострої форми цієї інфекції - інфекційного мононуклеозу практично у 100 % дітей та дорослих настає повне клінічне одужання. Хронічний інфекційний мононуклеоз, про який було відомо з медичної літератури минулого століття і на який й досі посилаються багато дослідників та науковців, практично не зустрічається. Тобто клінічно гостра форма захворювання завжди минає, так само як, скажімо, вітрянка при гострій VZV-інфекції, а сама EBV-інфекція залишається у вигляді хронічного довічного інфікування.

Виявлення антитіл класу IgM до раннього та/або капсидного антигенів EBV не може бути беззаперечним маркером реактивованої форми хронічної EBV-інфекції. У випадках одночасних негативних результатів ПЛР-обстеження на вірусну ДНК або виявлення «слідових» рівнів та невеликої кількості вірусу у слині наявність антитіл IgM може свідчити лише о перенесеній напередодні реактивації вірусу, яку імунна система організму вже сама подолала, і тому не потребує додаткового втручання лікаря з медикаментозною терапією; 

Єдиним наразі методом визначення стадії реактивації хронічної EBV-інфекції (і то – з певними застереженнями та обмеженнями) є кількісне ПЛР-тестування у режимі реального часу (real-time) на вірусну ДНК. Найбільш адекватними біологічними субстратами для такого обстеження залишаються кров (плазма) та слина, у окремих випадках (за клінічними показниками) – зішкріб епітеліальних клітин з носоглоткової ділянки слизової оболонки, сльоза, спинномозкова рідина, слиз з кишківника, амніотична рідина, вагінальний секрет, сік простати, біопсійний і секційний матеріали, сумнівно – сеча;

Тільки кількісне виявлення вірусної ДНК у лікворі та/або у крові можна розглядати як підтвердження етіологічної ролі EBV-інфекції у розвитку патологічного стану, що виник у хворого. Але, враховуючи існування великої кількості хибних результатів ПЛР-дослідження, особливо в окремих заздалегідь відомих лікарям лабораторіях, має сенс терміново повторити це саме дослідження в іншій лабораторії (бажано – у тому ж самому біологічному матеріалі, який дав позитивний результат), щоб не припуститися хибного рішення про початок важкого противірусного лікування;

Первинна діагностика хронічної EBV-інфекції має бути виключно комплексною за принципом «ІФА + ПЛР». Будь-які волюнтаристські намагання підмінити таке комплексне тестування тільки ІФА-визначенням маркерів інфекції та її активності за принципом встановлення «серологічно активного профілю», так само як і давати заключення щодо активності інфекції та призначати чи відміняти лікування на підставі одноразового ПЛР-обстеження на вірусну ДНК одного біосубстрату, наприклад, слини, є безумовно хибними та можуть бути шкідливими для пацієнта;

Етіологічну роль вірусу Епштейна-Барр у виникненні синдрому хронічної втоми, з урахуванням результатів ПЛР-обстеження за останні 12 років в клініці Вітацелл та в Клініці Маркова більш ніж 5500 дітей та дорослих з підозрою на цей діагноз на тлі хронічної EBV-інфекції, можна вважати нікчемною або навіть взагалі відсутньою.

ОТРИМАТИ КОНСУЛЬТАЦІЮ

Прейскурант цін на молекулярно-біологічні дослідження (зокрема аналіз вірус Епштейна-Барр)



Статті на тему: Вірус Епштейна-Барр

1. Питання та відповіді: Герпетичні інфекції (консультації доктора Маркова)

Якщо у Вас або Вашої дитини є такі скарги або симптоми,

Вам допоможуть в клініці «Вітацелл» і «Клініці Маркова»!

Ви можете записатися на прийом, зателефонувавши або написавши нам повідомлення.