Локальні ІННОВАЦІЙНІ ПРОТОКОЛИ
обстеження і лікування в клініці «Вітацелл» і «Клініці Маркова»
Протокол №14. Алопеція.
Алопеція – посилене випадіння волосся та недостатній ріст нового, повна обмежена чи суцільна втрата волосяного покриву. Причини різні, часто алопеція має невстановлену етіологію. Облисіння може свідчити про різноманітні негаразди в організмі, а також є серйозною психологічною проблемою сама по собі. В деяких, можливо навіть не в поодиноких випадках (загальна частота невідома) причиною виникнення алопеції є вогнище хронічної бактеріальної інфекції в нирках. Алопецію в таких випадках треба розглядати як своєрідний невідомий раніше варіант бактеріальної токсикодермії та окремий домінуючий прояв загального синдрому хронічної бактеріальної інтоксикації, що розвивається на тлі нефродисбактеріозу та/або пієлонефріту. У цьому випадку зазвичай також присутні окремі інші симптоми хронічної бактеріальної інтоксикації, а саме: підвищена стомлюваність, слабкість, зниження працездатності та життєвої енергії, толерантності до фізичних та спортивних навантажень, субфебрильна температура тіла, головний біль та біль у суглобах і хребті, різноманітні дерматити (бактеріальні токсикодермії), прояви вегето-судинної дистонії та т.ін. Можлива етіологічна роль і додаткового вогнища хронічної бактеріальної інфекції, викликаної золотистим стафілококом, в носоглотці.
Є кілька видів алопеції, найпоширеніша - андрогенетична, рідше зустрічаються дифузна та гніздова (вогнищева). У сучасній дерматокосметології виділяють такі фази росту та формування волосся:
Анаген – це фаза формування і зростання нового волосся. Тривалість цієї стадії - два-чотири роки.
Катаген – це фаза спокою, яка свідчить про припинення росту волосся. Тривалість цього періоду становить два-три тижні.
Телоген – фаза припинення росту з подальшим випадінням волосся. Тривалість цього періоду може затягнутися до 90-120 днів.
В нормі волосся знаходиться на різних етапах свого розвитку. Так, приблизно 90% всього волосся знаходиться в фазі анагена, 3% – у фазі катагена і 7% – у фазі телогена. Іноді волосся починає випадати раніше покладеного терміну і тоді мова власно йде про алопеції. Волосся, яке перейшло у фазу телогена, незабаром випадає. У місці спорожнілого фолікула в нормі має з’являтися новий волосяний стрижень. Але під дією численних патологічних чинників порушується нормальна зміна циклу росту волосся і воно починає випадати несвоєчасно.
Фактори, які встановленні раніше, що провокують дифузне випадіння волосся:
- ендокринні захворювання (патологія щитовидної залози);
- прийом певних лікарських засобів (антикоагулянти, цитостатики, антитиреоїдні препарати, протималярійні засоби, ретиноїди, нейролептики та інші);
- інфекційні захворювання;
- стрес;
- контакт з агресивними хімічними речовинами (талієм, ртуттю, хлоропреном);
- порушення харчування (дефіцит білка, вітамінів, мінеральних речовин, зокрема заліза).
Додатковим фактором, раніше невідомим, що може спричиняти підвищене випадіння волосся та алопецію, слід розглядати токсичне ураження волосяних фолікулів у хворих з синдромом хронічної бактеріальної інтоксикації на тлі вогнища хронічної бактеріальної інфекції в нирках (нефродисбактеріоз або пієлонефрит), та, можливо, – в носоглотці. При цьому частота скарг на підвищене випадіння волосся у дорослих з діагнозом синдром хронічної бактеріальної інтоксикації становить 35-40%. В окремих випадках як домінуючий симптом розвивається алопеція, частіше - осередкова (гніздова або вогнищева).
При негативному впливі різних факторів (прийом певних лікарських засобів, масивна крововтрата, лихоманка, голодування та ін.), в тому числі – токсичного, на волосяні фолікули вони можуть реагувати у вигляді телогенового або анагенового випадіння.
Телогенове випадіння волосся. Це надмірне випадіння волосся, що знаходиться у фазі телогена. Тобто власний стрижень в фазі анагена під дією несприятливих факторів несвоєчасно переходить в телоген. Зустрічається і зворотня ситуація, коли волосся, навпаки, пізно завершує фазу анагена. Так, при вагітності фолікули затримуються в періоді анагену, що обумовлено фізіологічними змінами гормонального фону у жінок. А після пологів фолікули швидко переходять у фазу телогена і випадають. Ось чому багато жінок після пологів нарікають на випадіння волосся.
Анагенове випадіння волосся. Це надмірне випадіння волосся, що знаходяться у фазі анагена. Тобто при впливі агресивного фактора фолікул навіть не встигає перейти в стадію телогена і волосся випадає достроково, хоч і знаходиться в фазі анагена (зростання). Подібне спостерігається на тлі променевої і цитостатичної терапії у хворих злоякісними захворюваннями. Волосся випадає рясно на четвертий-десятий день після впливу агресивного фактора. Може навіть спостерігатися тотальне облисіння. Анагенове випадіння здатні спровокувати як зовнішні (екзогенні) токсини при отруєнні отрутохімікатами, талієм, ртуттю, так і внутрішні (ендотоксини) при розвиненні синдрому хронічної бактеріальної інтоксикації. Примітно, що після припинення дії агресивного токсичного фактору як екзогенного, так і ендогенного походження випадіння волосся припиняється. На щастя, дифузне облисіння – це оборотний процес, а значить, на місці волосся, що випало, незабаром виросте нове. Тому дуже важливо при відсутності екзогенних факторів, провокуючих алопецію, своєчасно встановити наявність ендогенних токсинів, які пов’язані з хронічною присутністю бактерій в нирках.
Анагенове випадіння волосся зустрічається рідше, ніж телогенове.
Найчастіше зустрічається осередкова (гніздова, вогнищева) алопеція. Для осередкової алопеції характерно випадіння волосся у вигляді округлих вогнищ (гнізд). Ця недуга вражає як чоловіків, так і жінок. Пік захворюваності припадає на віковий період 20-50 років. У виникненні осередкової алопеції відома роль багатьох тригерних чинників: стрес, інфекційні хвороби, фізична травма, генетична схильність. Але особливу пускову роль ці фактори відіграють у пацієнтів з явними чи скритими вогнищами хронічної бактеріальної інфекції в нирках. Осередкову алопецію деякі лікарі вважають суто аутоімунним захворюванням. З цим важко погодитись, особливо враховуючи досвід повного поновлення волосяного покриву у пацієнтів, які пройшли декілька курсів лікування бактеріальними вакцинами після виявлення в них вогнищ нефродисбактеріозу та виділення уринокультур ентерококів, ентеробактерій чи стафілококів та стрептококів.
Осередкова алопеція починається з того, що на голові раптово з’являється округле вогнище облисіння з чіткими кордонами. Шкіра в цій ділянці не змінена, можливе слабке почервоніння, волосяні фолікули збережені. По краях вогнища волосся, яке здається здоровим, виривається без особливих зусиль. Для осередкової (гніздової) алопеції характерна поява волосяних стрижнів у вигляді знаку оклику. Це булавовидної форми волосся близько трьох міліметрів з розщепленим і потовщеним дистальним кінцем. Перебіг захворювання без проведення відповідного лікування складно передбачити. Іноді в осередку облисіння починає рости волосся. У деяких випадках з’являються нові вогнища, а наявні осередки розширюються і зливаються між собою. Тривале існування подібних гнізд здатне призвести до дистрофічних змін в волосяних фолікулах з подальшою їх атрофією.
Розрізняють такі види алопеції, як вогнищева, субтотальна, тотальна та універсальна. Перші вогнища облисіння часто виникають на голові, потім вже в області бороди, брів і вій, тулуба. Для осередкової алопеції характерна поява одного або ж кількох вогнищ облисіння. При субтотальній алопеції на голові зберігаються невеликі ділянки зростаючого волосся. При тотальній алопеції весь скальп позбавлений волосся. Універсальна алопеція характеризується втратою волосся не тільки на голові, але вже і по всьому тілу.
При обстеженні 110 хворих дорослих (жінок – 75 або 68 %, чоловіків – 35 або 32 %) з різними варіантами алопецій у 97 випадках (88 %) з теплої сечі були виділені певні урінокультури бактерій, що підтверджувало діагноз нефродисбактеріозу. При цьому у 89 випадках (92 %) окрім облисіння були встановлені інші симптоми СХБІ. Лікування бактеріальними вакцинами пройшли 75 хворих з осередковою (гніздова або вогнищева), субтотальною, тотальною та універсальною алопеціями. У 58 випадках (77 %) вдалося досягнути певного позитивного клінічного результату: волосся почало відростати знову, при цьому у 45 випадках (60%) з вогнищевою, субтотальною та навіть тотальною алопецією шар волосся відновився повністю.
Результати лікування хворих на алопецію на тлі СХБІ безпосередньо залежали від давності облисіння та наполегливості хворих у використанні бактеріальних вакцин і тільки в останню чергу – від його поширеності. Найліпші результати вдавалося отримати у випадках нетривалого перебігу алопеції (від 1 до 3 років) та після проведення 2-3 циклів імунізації. У 7 випадках тотальної та універсальної алопеції, які тривали від 3 до 10 років, позитивних клінічних результатів після імунізації бактеріальними вакцинами досягти не вдалося: ріст волосся не поновився. Мабуть у цих випадках спрацьовував відомий ефект, коли тривале існування подібних гнізд або тотальної алопеції було здатне привести до дистрофічних змін в волосяних фолікулах з подальшою їх повною атрофією.
