обстеження і лікування в клініці «Вітацелл» і «Клініці Маркова»
Протокол №6. Діагноз: Урогенітальний дисбактеріоз (для чоловіків): рецидивний баланопостит, хронічні уретропростатит та цистит, нефродисбактеріоз, пієлонефрит.
Баланопостит - це одне з найбільш часто зустрічающихся і найпоширеніших захворювань статевих органів запального характеру у чоловіків. Та й сама назва цього захворювання в собі поєднує дві різні хвороби, які окремо практично не зустрічаються - це баланіт і постит. Дані патологічні стани практично завжди супроводжують один одного. Треба нагадати, що баланіт - це гостре запалення лише головки статевого члена (що відбулося від грецького слова balanos - перекладного як голівка пеніса), а ось постит - це запалення лише його крайньої плоті (сталося від грецького слова posthion - і означає саму крайню плоть). Баланопоститом прийнято називати запальний процес, що зачіпає і головку статевого члена, і власне його крайню плоть.
Уретропростатит. Дане захворювання найчастіше розвивається у чоловіків вікомвід 30 до 50-ти років. Початок розвитку хвороби не завжди відбувається з виникнення уретриту – можливе виникнення первинного запалення саме в передміхуровій залозі. Хоча типова назва цього захворювання – саме хронічний уретропростатит, що підкреслює залежність цих органів одне від одного та їх тісну анатомічну близькість.
Розвиток запального процесу в передміхуровій залозі може відбуватися за великою кількістю різноманітних причин, але саме інфекції є найбільш поширеними чинниками виникнення простатиту. Незважаючи на те, що сьогодні найбільш розповсюдженою є теорія виникнення простатиту за рахунок потрапляння в організм чоловіка небезпечних мікроорганізмів при статевих стосунках, тобто ІПСШ, це не відповідає реальній дійсності. Як засвідчив клінічний досвід останніх 20 років спостереження за пацієнтами з таким діагнозом, до 90% усіх хронічних уретропростатів викликають насамперед ентерокок (Ent.faecalis), як домінуючий етіологічний чинник, та ентеробактерії. Зараження кишковими бактеріями слизових оболонок сечових та статевих органів у чоловіків (так саме, як і у жінок) відбувається щоденно контактно-побутовим шляхом внаслідок аутоінфікування, вхідними воротами слугує уретра і ніякого зв ̕язку зі статевим життям взагалі таке зараження не має. Інфікування відбувається щоденно з самого народження дитини, триває все життя і відбувається при самих прискіпливих умовах санітарної та особистої гігієни. Тобто йому не можливо запобігти, так саме, наприклад, як і зараженню стафілококом. Саме тому таки прояви урогенітального дисбактеріозу у дітей як баланопостит, цистит, нефродисбактеріоз, пієлонефрит, викликані ентерококом, діагностуються в грудному, дошкільному та ранньому шкільному віці, не обтяженому статевими стосунками.
Реалізація такого зараження у клінічно маніфестні форми захворювань відбувається під впливом додаткових кофакторів, серед яких на перше місце треба ставити агресивне використання антибіотиків. Саме безсистемне та постійне використання антибіотиків для лікування, скажемо, частих простудних захворювань у дитини призводить до активації латентно перебуваючого на слизових оболонках ентерококу або ентеробактерій та виникнення урогенітального дисбактеріозу з усіма його відомими клінічними проявами. Тому нерідкі випадки виникнення хронічного простатиту у підлітків та молодих чоловіків, які ще ніколи на мали статевих стосунків. Суттєву роль у виникненні та хронічному перебігу простатиту має відсутність регулярних статевих стосунків або цілеспрямоване утримання чоловіка від сексу. Це призводить до виникнення застою секрету, що регулярно виробляє передміхурова залоза, і забезпечує утворення своєрідного термостату з чудовим поживним середовищем для бактерій, які там оселилися.
Цистит - це гнійний запальний процес, який розвивається в слизовій оболонці сечового міхура в результаті агресивного поводження вже вказаних бактеріальних інфекцій, а саме тих такі ентерококів та ентеробактерій, що викликають баланопостити та уретропростатити. При цьому цистит може розвиватися не тільки на тлі існуючого уретриту, але і як самостійне захворювання. Сприятливим фактором для розвитку спочатку уретриту, а потім циститу та нефродисбактеріозу у хлопчиків є частковий або повний фімоз, коли велика кількість єнтеробактерій знаходиться в препуціальному мішку де викликає постійно рецидивуючий баланопостит та вже звідти у великій кількості попадає в уретру.
Висхідний шлях інфекції через уретру та січовий міхур призводять спочатку до розвитку нефродисбактеріозу (бактерільне локально безсимптомне обсіменіння нирок, що передує розвитку хронічного запалення в них), а потім – вже до класичного пієлонефриту. Тобто нефродисбактеріоз є обов ̕язковою первинною стадією (у більшості випадків – не дігностованою) кожного пієлонефриту, а перший гострий епізод запалення нирок – дебютом хронічної бактеріальної інфекції, яка довгий час локально безсимптомно ховалася в нирках. Саме тому, наприклад, при бактеріологічному обстеженні теплої сечі перед плановим щепленням 10-ти клінічно здорових дітей грудного віку у кожних 5-6 випадках виявляється нефродисбактеріоз з бактеріурією.
