Локальні ІННОВАЦІЙНІ ПРОТОКОЛИ

обстеження і лікування в клініці «Вітацелл» і «Клініці Маркова»

Протокол №2 

Діагноз: внутрішньоутробне зараження TORCH-інфекціями у новонароджених, дітей грудного та дошкільного віку.

Клінічне та етіопатогенетичне обґрунтування діагнозу.

 Однією з найбільш вагомих проблем сучасної неонатології є інфекційна патологія плода та новонародженого. Частота даної патології збільшилася, що зумовлено підвищенням інфікованості жінок фертильного віку збудниками, здатними викликати внутрішньоутробні інфекції плода, та, частково – за рахунок покращення лабораторної діагностики цих станів. Внутрішньоутробні інфекції (ВУІ) займають до 80% у структурі неонатальної смертності. Внутрішньоутробні інфекції зумовлюють невиношування вагітності, передчасні пологи, мертвонародження, анембріонію, вроджені вади розвитку, народженню дітей-інвалідів. Немовля може народжуватися з неспецифічними клінічними проявами інфекції, що в разі відсутності етіологічної діагностики значно ускладнює лікування та може визначати несприятливий прогноз для подальшого розвитку дитини.

Особливий інтерес викликають інфекції групи TORCH. Це пов'язано з високою питомою вагою інфекцій групи TORCH серед перинатальних інфекцій, тяжкістю клінічного перебігу захворювання, складністю діагностики, профілактики.

Як правило, ВУІ діагностуються лише після народження дитини. Для діагностики ВУІ має значення детально зібраний анамнез, зокрема визначення строку гестації при інфікуванні (періоду інфікованості). Чому саме? Інфікування плода на певному етапі внутрішньоутробного розвитку має різний патологічний ефект. Розрізняють ембріо- та фетопатії. Для кращого розуміння варто пригадати, що внутрішньоутробний період складається з двох фаз - ембріонального (до 12 тижнів) і плацентарного (після 12 тижнів) розвитку. Під час фази ембріонального розвитку закладаються органи й системи, формуються зовнішні частини тіла й внутрішні органи. Дія несприятливих факторів (інфекції) саме в цьому періоді спричиняє розвиток інфекційних ембріопатій, які проявляються перериванням вагітності в ранні терміни, мертвонародженням, формуванням уроджених вад розвитку. Найбільш часто уроджені вади виникають під впливом вірусів (краснухи, кору, простого герпесу, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна-Барр, грипу, респіраторних інфекцій). Наприклад, ураження ембріона на 5-10 тижні внутрішньоутробного розвитку вірусом краснухи викликає дефект міжшлуночкової перетинки, аномалію очей і внутрішнього вуха. Інфікування плода у фазі плацентарного розвитку (під час тканинної диференціації органів плода, тобто його росту) спричиняє розвиток фетопатій. При цьому патогенних змін безпосередньо зазнають плацента і плід. Ураження плаценти сприяє розвитку фетоплацентарної недостатності (в різних відділах розвиваються функціональні та морфологічні зміни - дегенеративні, дистрофічні), внаслідок чого створюються передумови для хронічної гіпоксії плода, гіпотрофії, що призводить до зниження опірності дитячого організму (плода), розвитку імунодефіцитного стану. Схематично це можна зобразити так:

•  Наслідки ВУІ 

І. При антенатальному інфікуванні: 

1. Аборти, викидні, мертвонародження. 

2. Вади розвитку, дисплазії внутрішніх органів (нирки, легені, мозок тощо). 

3. Неонатальна смерть.

4. Видужування.

5. Персистенція збудника в клінічно здорової дитини.

ІІ. При інтранатальному інфікуванні: дисбаланс розвитку, функціональні та органічні порушення (енцефалопатії, ендокринопатії, хронічні захворювання як внаслідок дисплазії органів, так і в результаті персистенції мікроорганізмів - хронічний нефрит, пієлонефрит, пневмонія тощо).

Етіологія ВУІ - поліетіологічна, тобто збудниками можуть бути віруси, бактерії, гриби, найпростіші, хламідії.

І. Віруси:

• цитомегаловірус - ДНК-вірус із з групи герпетичної інфекції;
• вірус Епштейна-Барр;
• простий герпес 1-2 типів - ДНК-вірус із групи герпетичної інфекції;
• вітряної віспи - ДНК-вірус із групи герпетичної інфекції (родина герпесів);
• краснухи, кору, епідпаротиту - РНК-вірус, міксовірус;
• ентеровірус - РНК-вірус із груп КОКСАКИ, ЕСНО;
• респіраторні віруси - грипу, парагрипу, аденовіруси, РС-віруси;
• вірусного гепатиту.

ІІ. Бактерії - лістерії, трепонема, мікобактерії Коха, умовно-патогенна флора (стрептококи В, Д, кишкова паличка, ентеробактерії).

ІІІ. Паразити - токсоплазма.

IV. Хламідії. 

За даними сучасної літератури, переважними збудниками антенатальних ВУІ є віруси (цитомегаловірус, вірусу Епштейна-Барр, вірус простого герпесу, ентеровіруси, грип, РС-віруси тощо), а інтранатальних - хламідії та мікробна інфекція (стрептокок групи В, лістерії, умовно-патогенні мікроорганізми). Варто підкреслити всезростаючу роль умовно-патогенної мікрофлори (аеробів, анаеробів), особливо грамнегативних бактерій, облігатних анаеробів, що зумовлено широким використанням антибіотиків, які пригнічують аеробну флору.

ОТРИМАТИ КОНСУЛЬТАЦІЮ